Робота із самодіяльним хореографічним колективом

Народне мистецтво - життєдайне джерело, звідки всі види мистецтва черпають все нові й нові сили.
В Україні нема і не може бути розриву між мистецтвом і народом. Одним із найважливіших видів мистецтв у художній самодіяльності повинні бути єдині вимоги щодо підготовки виконавців, але цей процес набагато відрізняється. Професійні виконавці отримують навики і знання з дитячих років їх старанно вибирають за професійними даними,з ними щоденно займаються високопрофесійні майстри хореографічного мистецтва.

Види танцю

 

 

Народний танець

Народні танці займають значне місце в культурі кожного народу й етносу земної кулі поряд із народною піснею та народними звичаями. Частково народні танці, наприклад, хороводи мають обрядовий характер.
Серед відомих українських народних танців: гопак, метелиця,козачок ,полька,коломийка, аркан   та інші.
Серед народних танців інших народів світу можна відзначити такі,як жок, жемжурка, класичні індійські танці,танець живота,краков'як, трепак,лезгінка,атан,болеро, гальярда,фламенко.

   

Історичний танець

Історичними танцями називають здебільшого європейські танці, популярні в певну епоху на балах знаті. Багато з цих танців виросли з народних, однак набрали вишуканого культурного стилю. Популярні історичні танці змінювалися з епохами. До них належать: павана, гальярда, контрданс,менует,мазурка,полонез,кадриль та інші. 

Балет

Cинкретичний вид сценічного мистецтва, вистава із цілісним сюжетом, в якій засобами танцю передаються почуття персонажів. Танець у балеті має свою особливу техніку, якій потрібно довго й змалечку навчатися. На основі балету в 20-му і 21-му столітті розвинулися нові форми, такі, як танц-модерн, сучасний балет, контемпорарі-денс. Мистецтво постановки балету та інших сценічних танців потребує спеціально навчених людей - хореографів, балетмейстрів.

Бальні танці

Бальні танці - різновид танців із партнером, які танцюють як для задоволення на балах та вечірках, так і на танцювальних змаганнях.
До програми міжнародних спортивних змагань входять десять танців, розділених на дві програми - стандартну і латиноамериканську.

• Стандартна програма
  • повільний вальс
  • квікстеп (швидкий фокстрот)
  • танго
  • фокстрот
  • віденський вальс
• Латиноамериканська програма
  • ча-ча-ча
  • джайв
  • румба
  • самба
  • пасодобль

Свінг

Свінгові танці увійшли в моду в 20-х роках 20 ст. разом із музикою в стилі свінг, однак своїм корінням вони завдячують танцям американців африканського походження, що танцювалися на плантаціях США ще в 19 ст. Помилково вважається, що для цих танців характерний високий темп та швидка робота ніг, насправді вони охоплюють майже усі музичні темпи. В 20-х роках з'явилися також різновиди, популярні серед білого населення Сполучених Штатів: чарлстон, бальбоа,іст-кост свінг. Тридцяті роки стали свідками буму лінді хопу ,одного з найрізноманітніших танців. Він виконується під майже будь-яку за темпом свінгову музику, але слави набрав за швидке енергійне виконання та введення у малюнок танцю акробатичних елементів. Свінгових танцюристів називали в США джітербагерами (від jitter bug - жуки, що смикаються). Під впливом американського свінгу з початком рок-н-рольної ери в Європі склалися свої свінгові стилі танцю: бугі-вугі,джайв,акробатичний рок-н-рол.
Свінгові танці, наразі переживають другий період популярності, число любителів танцю перевищує кілька мільйонів. У масовій культурі свінгові танці часто ставляться як сценічні й використовуються в кіно та на телебаченні.

Танці Латинської Америки

Латинська Америка дала світу свою особливу музичну й танцювальну культуру. Латиноамериканські танці ще з початку 20 ст. почали проникати в Європу й Північну Америку. Чимало з них у видозміненій формі увійшли до латиноамериканської програми бальних танців. Інші, хоча не кодифіковані, були й залишаються популярними на танцювальних майданчиках.
Аргентина дала світу танго. В самій країні танцюють аргентинське танго, відмінне за технікою й стилем від європейського танго, що розвинулося під його впливом, попри те, що обидва танці танцюються під одну музику.
Бразилія відома самбою — музичним стилем і танцем.В Бразилії виникло також танцювально-бойове мистецтво капоейра.
Румба і ча-ча-ча згодом були кодифіковані й стали частиною латиноамериканської програми бальних танців. Свого часу були популярними й інші танці кубинського походження: мамбо,сальса.

 

Вуличний танець

Загальна назва вуличний танець обіймає всі стилі сучасного танцю, що розвинулися за межами танцювальних студій та шкіл: на вулицях, шкільних подвір'ях, у нічних клубах. Вуличні танці часто імпровізаційні та соціальні за своїм призначенням.
Серед стилів вуличного танцю:

• Hip-hop
• Брейк-данс
• Поппінг
• Локінг
• Нью-стайл
• Хауз
• Крампінг
• C-walk
• DnB step

Хастл

• Хастл
  • спортивний хастл/диско-фокс/диско-свінг
  • хастл фрістайл
  • хастл джек-н-джил
  • шоу-хастл
  • ледіс-хастл
  • дабл-хастл

Ритуальний танець

Ритуальні танці виконуються під час церемоній та ритуалів. Для них характерна строга форма, в якій кожен рух танцюриста має певне символічне значення. Прикладом ритуального танцю є новозеландська хака, яку популяризували у всьому світі новозеландські регбісти.

• Зар
• Зикр
• Сама
• Кечак
• Сакральний танець
• Священні рухи Гурджиєва

Еротичні танці

• Стриптиз

Сучасний танець

• Вільний танець
  • музичні рухи
• Танець модерн
  • джаз-модерн
• Контемпорарі-денс
• Контактна імпровізація
• Буто
• Сценічний брейк-данс
• Hip-hop
• House
• Trance
• Тектонік
• Strip-dance
• Go-go
• Джампстайл
• Шафл
• DnB step
• Girls style
  
  • варс (модний у Польщі та Чехії в 1970-х)

Основні стану та поняття

У житті все має початок, середину і край всьому. Ось і танець. Треба постаратися ввійти у музику, відчинити двері у світ танцю, відчути цей світ і злитися із ним гармонії. Танець народжується від музики. Створюючи танець, необхідно побачити зв'язок музики і руху. Тривалість звучання, висота звуку, гучність, довжина музичної фрази, слова пісні, розмірність – усе це визначає, яким буде танець. Тональність задає загальне налаштування та спрямованість.Переливи чи різкі звуки створюють ритм. Тривале звучання відповідає повільному тривалому руху, хвилеподібні переливи – пластичному танцю. Різкі удари, трелі – ударам танком. Усе це треба добре чути, відчувати і відбивати танком, зберігаючи загальну спрямованість, вкладаючи зміст у кожен рух і ведучи загальну розмову. Танець буває, коли ти щось намагаєшся розкрити у собі, відкрити для глядача, коли ти щось граєш на сцені, воно проходить крізь тебе і це відчувається кожному.
Танець – це своєрідне таїнство, що може допомогти вирішити внутрішні конфлікти, життєві проблеми, змінить твій настрій, дасть певний стан,в якому ти будеш перебувати весь день і просто насолоджуватись цим.
Основою танцю є вихори. Це певні потоки енергії, які можна й навіть побачити. Вони народжуються під час звучання музики. Якщо уважно стежити і слухати музику і себе, то звуки починають на момент укладати тебе, і тіло починає виробляти певні руху, ритм,який відповідає ритму мелодії. Це і є потоки чи вихори. У цьому,танцювати починають як фізичні, так і тонкощі тіла. Наше завдання навести гармонію руху фізичних і тонких тіл. Лише цього разу танець стає воістину гарним, чарівним, привабливим і наповненим. І чого ж створюється танець? Коли звучить  мелодія, в кожного людини постають певні асоціації, спогади, спливають картинки  з життя, або приходить інформація. Може зародитися якась ідея, і з нею й бажання поділитися цим з іншими людьми. Можливий інший варіант, коли навпаки, спочатку з'являється ідея, після чого ж ми підбираємо певну мелодію, співзвучну з нею і втілюємо їх у танець. У процесі такого танцю дуже важливо домогтися повної гармонії із мелодією, злитися з нею і оточуючим простором, розпочати управляти енергетичними нащадками, які вивільняються у процесі наших рухів. У разі ми проводимо танець своєрідним інструментом на вирішення різних завдань: чи - то просто розслаблення, отримання позитивних емоцій і підживлення себе енергією або ж, використовуючи вивільнену енергію та спрямовуючи їх у певне русло-це  вирішення певних життєвих завдань, чи все-таки психологічні проблеми. Головне – навчитися усвідомлювати кожний свій рух у процесі такого танцю.

Символізм танцю

Танець виник ніж формою існування й руху символів, яка з'єднує у людинісубъективно-личное початок і водночас відповідає це його прагнення до цілісності, об'єднанню і єдності. Якось на зорі людської культури танець лежить в основі, з одного боку, індивідуального самовираження, з іншого, порозуміння у київському колективному спілкуванні. Отже, досягається гармонізація внутрішньої злагоди, як окремої людини, і громади загалом.
Символізм виступає вищим вираженням ірраціональності танцю. Через символи танець має органічну зв'язок із всі форми культури. Танець, будучи явищем культури, зберігає попередній досвід минулого і є певну кількість успадкованих символів. Символ немає кінцевого тлумачення й виступає як найбільш ємне засіб концентрації загальнолюдського досвіду. Тож у символічному мові танцю світ отримує своє цілісне відбиток.
Танець за своєю сутністю є вираженням геть усіх почуттів та емоцій, які відомі людині. Наші древні предки супроводжували особливими танцями усі події, що відбувалися у житті.У час народження дитини виконувалися спеціальні танці, які мають закликати прихильність духів, і богів. У час смерть людини виконували похоронний танець, з якого померлого проводжали у іншій світ. Весілля як і відзначалася танцем, який був призначений як молодий дружини, так її чоловіка. Він був продиктований їхніми благословенням довгу життя, віщував народження безлічі сильних дітей. Понад те, всі ці танці також призначалися у тому, щоб відганяти позбутися лютих духів людей. Коли сім'ї народжувався первісток, танцювали спеціальний танець, і навіть сила й уміння танцюючих людей мали перейти в тіло новонародженого. Шамани і цілителі вірили, що існують певні танці мають цілющої силою, і здатні вилікувати будь-які недуги.Земледельци танцювали з полів, закликаючи Богів і просячи їх про щедрий врожаї, або про дощ, якщо стояла суха погода.
Останнім часом стало модно танцювати. Сучасна індустрія розваг, зокрема, танцювальна індустрія, стали потужним зброєю психологічного впливу. Багато дорослих людей пішли у клуби, школи танців, танцювальні колективи, щоб навчитися танцювати. Багато батьків повели дітей, щоб втілити свої нереалізовані бажання. Сьогодні танець, і його прояви ми можемо побачити всюди, дедалі більше танець використав рекламних роликах, де з допомогою руху, експресії, музики передається настрій, емоції, і навіть прищеплюється стиль та смак сучасного життя.
І ще, що хочеться розповісти  про "танцюючі" частини тіла. Якщо уважно придивитися до танцюючої людини, можна помітити, що постійно рухаються лише  певні частини тіла, найчастіше це руки і ноги, рідше - стегна , і майже ніколи - спина, шия, плечі. Сюди ж можна віднести узгодженість частин у танці. Отже, приступимо до символічної розшифровкі:
- руки - це спроможність до соціальних контактів та його характеру (кулаки - агресивність, долоні - доброзичливість);
- ноги - стійкість соціального становища;
- стегна - здатність отримувати сексуальне задоволення, незалежність;
- голова - раціональність, критичність;
- шия - контроль (у себе, людьми, емоціями й поведінкою);
- спина - щирість, перевантаження;
- плечі - відповідальність (особливо за інших).
Якщо більше рухається права частина тіла  - це вказує на прояв чоловічого початку будівництва і таких якостей, як:наполегливість, агресивність, цілеспрямованість, активність, жорсткість, логічність. Якщо ліва, то проявляється жіночий початок, в таких якостях як:гнучкість, толерантність, підпорядкованість,м'якість,інтуїтивність.
Пам'ятайте,що за допомогою танців та рухів не тільки можна розвинути в собі пластичність і почуття ритму,а й повністю себе змінити.

Поняття хореографії

Хореографія - (від грецьких слів "хорео - танець", "граф - пишу") спочатку цим терміном позначали записування танців умовними значками. Термін хореографії означає танцювальне мистецтво в цілому.
Хореографічне виховання має велике значення розвитку людини. Засобами танцювального мистецтва,воно прищеплює любов до всього красивого і витонченого. Саме така мета стоїть перед керівниками. Оскільки естетичне виховання починається в ранньому дитинстві.
Головне в танці - це втілення його ідейного задуму, який розкривається через пантоніму. Відповідні пластичні рухи, живі і дійові образи. Треба також завжди мати на увазі, що тільки емоціями не можна правильно розкривати зміст танцю. Потрібна якість думки,точність рухів, доповнення емоційних почуттів. У нашій країні 10 тис. людей і дітей беруть участь у роботі хореографічних гуртках.
Здавна важливі події в житті людини супроводжувалися масовими танцювальними видовищами. Такі видовища - хороводи,які зафіксовані в багатьох творах мистецтва. У древньому античному світі,танці, істотно відрізнялися від сучасних,але їх основні різновидності формувались у глибокій давнині - ритуальні, обрядові, військові, сценічні та інші жодні свята не обходились без яскравих танцювальних дійств.
Музичний супровід яких зводився лише до ритмічності. Танцюристи відбивали руками і ногами в такт, пізніше різними раковинами чи дерев'яними палицями, згодом виникли найпростіші ударні і струнні музичні інструменти. Народ любить танцювати, танцювальний фольклор - невичерпний скарб мистецтва, що ним і створений. Відомо, яка велика сила емоційного і морального впливу танцю, втіленого у високохудожню форму. Зараз жодну художню самодіяльність не можна собі уявити без танцювального колективу. Танцям віддають свій відпочинок школярі і студенти, робітники і вчені,люди різні за віком з культурним та естетичним переконанням. Але те, що показують на сцені, повинно відрізнятись глибоким змістом і красою художньої форми. Особливість хореографічного мистецтва в тому, що його природа синтетична, вона включає в себе інші види мистецтва - музику, живопис, скульптуру. Вміло поставлена робота танцювального колективу,має допомогти виховати розвинуту людину з високими духовними та фізичними якостями.
На сьогодні в аматорських колективах використовуються різні жанри хореографічного мистецтва: народні, спортивно-бальні, естрадні і модерн. Але який би жанр не обрав колектив у ньому, повинна бути глибоко продумана система роботи над репертуаром, визначена і налагоджена навчально-виховна робота.
Однак,далеко не всі керівники танцювальних колективів у повній мірі це усвідомлюють. На жаль,нерідко музичний супровід виконується лише як, заміна рахунку, віддаючи перевагу ритму і темпу, на мелодійність мало звертають увагу. Керівнику потрібно працювати в тісному контакті з концертмейстром,ставити перед ним конкретне завдання,і ні в якому випадку не знижувати вимог до запропонованого музичного супроводу.